Від відходів руйнувань до ресурсів: що потрібно для розвитку кругової відбудови в Україні
Україна вже сьогодні стикається з викликом управління мільйонами тонн відходів руйнувань. Водночас більшість цих матеріалів досі сприймаються як проблема, яку потрібно вирішити, а не як ресурс для відбудови.
Саме навколо цього питання об’єдналися партнери проєкту LIFE D2R-GreenUA (D2R). Разом вони досліджують, як інтегрувати управління відходами руйнувань у процес відбудови та які умови необхідні для розвитку кругових рішень в Україні.
Консорціум проєкту D2R об’єднує взаємодоповнювальну експертизу в питаннях кругової економіки та управління будівельними відходами, фінансового моделювання, правового і policy-аналізу, роботи зі стейкхолдерами, розвитку спроможності громад, комунікації та практичного впровадження рішень в українських громадах.
На думку Матьє Моріваля, проєктного менеджера Neo-Eco, ключове завдання полягає у налагодженні зв’язків між різними учасниками ланцюга створення вартості. Матьє представляє Neo-Eco Development – координатора проєкту, який відповідає за управління консорціумом, фінансову координацію, звітність перед Європейською Комісією та практичну участь у пілотних активностях. Neo-Eco також привносить французьку експертизу у сфері кругової економіки, управління будівельними й демонтажними відходами та повторного використання матеріалів.
«Нам потрібно налагодити зв’язок між тими, у кого є відходи, тими, хто може перетворити їх на продукти з вторинної сировини, та тими, хто готовий використовувати ці продукти».
За його словами, кругова модель працюватиме лише тоді, коли вона буде економічно доцільною для всіх учасників процесу.
«Це має бути економічно життєздатним для всіх учасників».
Саме питання економічної доцільності проходить наскрізною темою через усі напрями роботи проєкту.
Для Маттео Соліво, координатора регіону ЄС Microfinanza, розвиток кругової відбудови напряму залежить від якісних даних та довгострокової фінансової моделі. Маттео представляє компанію Microfinanza, яка підтримує консорціум у питаннях фінансового менеджменту, моніторингу, оцінки впливу та планування довгострокової сталості. Організація має експертизу у сфері фінансової інклюзії, фінансового моделювання та пошуку додаткових інструментів фінансування для проєктів із суспільним та екологічним впливом. «Чим більше якісних даних ми маємо, тим вищою буде сталість результатів».
Проєкт має не лише протестувати окремі рішення, а й показати, які механізми фінансування можуть підтримувати їх після завершення грантового фінансування.
«Ми хочемо допомогти сформувати підхід, який працюватиме і після завершення проєкту».
Питання економічної доцільності нерозривно пов’язане і з розвитком повноцінного ринку вторинних будівельних матеріалів, зазначає Роман Пучко, CEO ReThink. У межах проєкту D2R команда ReThink відповідає за комунікацію та взаємодію зі стейкхолдерами, поширення результатів проєкту, а також долучається до реалізації низки технічних і практичних напрямів роботи консорціуму. На думку Романа Пучка, розвиток технологій переробки має супроводжуватися формуванням попиту на вторинні матеріали, адже лише поєднання цих двох складових здатне зробити кругову відбудову економічно життєздатною. Сьогодні первинні ресурси часто залишаються дешевшими за вторинні, адже переробка відходів руйнувань потребує інвестицій у логістику, сортування та переробку. Саме тому необхідно створити справедливі ринкові умови, за яких повторне використання матеріалів стане економічно привабливим.
«Необхідно створити такі умови, за яких використання первинних ресурсів буде дорожчим, а вторинних матеріалів – доступнішим».
Водночас партнери наголошують, що бар’єри для кругової відбудови мають не лише технічний характер.
За словами Ірини Ярмоленко, CEO IRS, стартовий аналіз у межах проєкту D2R дозволив виявити низку системних прогалин, які стримують розвиток сектору. Ірина працює в проєкті над координацією і комунікацією зі стейкхолдерами, збором даних та базовим аналізом ситуації в Україні. Її команда взаємодіяла з будівельними компаніями, законотворцями та пілотними громадами, щоб визначити ключові системні виклики у сфері управління відходами руйнувань. Серед визначених прогалин відсутність процедури припинення статусу відходу (End-of-Waste), нестача стандартів, складна сертифікація, проблеми з логістикою та фрагментований розподіл відповідальності між різними інституціями.
«Потрібна синхронна робота за всіма напрямками та сильна політична воля».
Схожий акцент робить і Олег Костюшко, керівник відділу якості Крамар ЕКО, який працює над правовими та економічними аспектами управління відходами руйнувань. Олег має понад 20 років практичного досвіду у сфері поводження з відходами в Україні та працює над юридичними, економічними й організаційними рішеннями, які дозволять законно використовувати відходи руйнувань. Крамар ЕКО привносить глибоке розуміння українського ринку, економіки полігонного захоронення та регуляторних змін, необхідних для запуску переробки.
На його думку, поки захоронення на полігонах залишається дешевшим за переробку, ринок вторинних матеріалів не зможе розвиватися природним шляхом.
«Поки захоронення на полігонах залишається дешевим, цей ринок сам по собі не запрацює».
Саме тому державна політика має створювати стимули для використання вторинних матеріалів у дорожньому будівництві та інших проєктах відбудови.
Водночас більшість партнерів проєкту погоджуються: будь-які зміни мають спиратися на практичний досвід.
Саме для цього в межах проєкту D2R створюються регенеративні хаби демонстраційні майданчики, де будуть тестуватися процеси сортування, дроблення, логістика та повторне використання матеріалів у реальних умовах.
Тетяна Ткаченко, завідувачка кафедри технології захисту навколишнього середовища та охорони праці КНУБА, звертає увагу на важливість правильного сортування відходів руйнувань для їх подальшого використання. У межах проєкту D2R Тетяна працює над оцінкою екологічних ризиків, розробкою методичних підходів і рекомендацій у сфері управління відходами руйнувань. На її думку, ефективне повторне використання матеріалів неможливе без належної організації процесу сортування вже на початковому етапі.
«Ефективне управління відходами руйнувань починається з правильного сортування та відокремлення небезпечних компонентів».
Матьє Моріваль пояснює:
«Практичні кейси допоможуть нам зібрати реальні економічні дані щодо транспортування, сортування та переробки».
Цей підхід підтримує і Еммануель Лоу, стратег Еммануель Лоу, який відповідає за стратегічний напрям проєкту. Еммануель привносить експертизу у сфері стратегії, фінансів, бізнес-моделювання, енергетики, government relations та стратегічних партнерств. Його роль полягає у тому, щоб поєднати практичну імплементацію з policy-підходами, інвестиційною логікою та довгостроковим плануванням відновлення.
«Одна з сильних сторін проєкту D2R полягає в тому, що він починається з практичного тестування та реальних викликів імплементації. Ми рухаємося від практики до політики, а не навпаки».
Окрему увагу партнери приділяють ролі громад.
Софія Шутяк, правова аналітикиня Інституту міста Львова, зазначає, що багатьом громадам сьогодні бракує не лише обладнання чи фінансування, а й окремої інституційної спроможності працювати з відходами руйнувань. Софія представляє Інститут міста Львова – аналітичний центр, який відповідає за напрям сталості та реплікації результатів проєкту. Команда працює над моніторинговою стратегією, механізмом масштабування, практичними рекомендаціями для громад та After-Life планом, щоб результати проєкту D2R продовжували працювати і після його завершення.
«Сфера почне змінюватися тоді, коли в громадах з’являться спеціалісти, які займатимуться саме відходами руйнувань».
Також громади потребують практичних інструментів та зрозумілих алгоритмів роботи.
Цю думку підтримує і Лідія Шимон, проєктна менеджерка Neo-Eco Ukraine. Лідія фокусується на тому, як перекласти принципи кругової економіки у зрозумілі практичні інструменти для українських громад. Її підхід підкреслює потребу в чітких методиках, робочих економічних моделях та простих правових механізмах, які зроблять повторне використання матеріалів реальним для місцевих управлінців.
«Система запрацює тоді, коли повторне використання матеріалів стане не винятком, а зрозумілою частиною процесу відбудови».
Для цього громадам потрібні методики, економічні моделі, рекомендації та приклади практичного застосування кругових рішень.
Методологічну основу проєкту також посилює Людмила Сєрих, проєктна менеджерка ЦЕРН. Її команда лідирує у розробці покрокової методології управління відходами руйнувань, аналізі міжнародного досвіду, підготовці бізнес-моделі та policy-рекомендацій для адаптації українського законодавства до потреб кругового управління відходами.
«Для громад це означає доступ до чітких методик, економічних моделей і прикладів, які допомагають ухвалювати обґрунтовані рішення».
Важливою складовою проєкту залишається міжнародна співпраця.
На думку Доменіко Віто, міжнародного консультанта IRS, різноманітність консорціуму є однією з його найбільших сильних сторін. Команда Доменіко допомагає поєднувати українські локальні реалії з європейськими policy-рамками, дослідницькими підходами та міжнародним досвідом.
«Коли є різноманітність, з’являється більше можливостей для створення інновацій».
Ванесса Руссано, генеральна секретарка Італійської торговельної палати в Україні, звертає увагу на роль партнерств між різними учасниками процесу відбудови. У межах проєкту D2R Італійська торговельна палата в Україні сприяє взаємодії між українськими та європейськими інституціями, бізнесом, дослідницькими організаціями та громадами. На її думку, поєднання експертизи, найкращих практик та інвестиційних можливостей допомагає створювати партнерства, які необхідні для впровадження інноваційних і сталих рішень у сфері управління відходами руйнувань.
«Проєкт D2R допомагає поєднати експертизу, інвестиційні можливості та найкращі практики, необхідні для відбудови України».
Водночас партнери наголошують, що міжнародний досвід важливо адаптувати до українського контексту, а не просто переносити готові рішення.
Представниці GBC Italia Сільвія Брембаті та Валентина Маріно зосереджуються на розвитку потенціалу партнерів і передачі знань у межах проєкту D2R. Їхня робота допомагає перетворювати технічні напрацювання проєкту на практичні знання та підходи, якими можуть користуватися партнери в різних країнах.
Особливе значення має італійський досвід управління, переробки та повторного використання відходів руйнувань у контексті відновлення після сейсмічних подій. На їхню думку, саме обмін досвідом між країнами та поєднання експертизи різних партнерів допомагають формувати рішення, адаптовані до українського контексту.
«Справжня сила D2R – у цій синергії: поєднанні розвитку потенціалу, передачі знань та експертизи у сфері кругової економіки, що дозволяє враховувати досвід різних територій для пошуку ефективніших рішень для України».
Як зазначає Еммануель Лоу:
«Йдеться не про копіювання іноземних моделей. Йдеться про розуміння того, що реально може працювати в Україні».
Попри різні ролі та напрями роботи, учасники проєкту сходяться в одному: розвиток кругової відбудови потребує не лише технологій для переробки. Необхідні чіткі правила, економічні стимули, практичні демонстраційні проєкти, координація між інституціями та співпраця між громадами, бізнесом і державою.
Саме ці рішення D2R тестує сьогодні разом із партнерами, щоб відходи руйнувань стали частиною системи відбудови, а не лише питанням їхнього видалення чи захоронення.