Від уламків до ресурсу: кругову відбудову України обговорили на Padova Climate Week

15 квітня в межах Climate Action Week у Падуї (Італія) відбувся міжнародний круглий стіл «From Debris to Resources». Подію організував консорціум проєкту Debris2Resource (D2R), об’єднавши експертів і практиків, які працюють на перетині відбудови, кругової економіки та кліматичної політики.

У центрі обговорення було питання, як працювати з відходами руйнувань не лише як із наслідком пошкоджень, а як із частиною ширшої системи, що підтримує відновлення, захист довкілля та узгодження з європейськими підходами.

Дискусія вийшла за межі сприйняття відходів як суто технічного виклику. Учасники підкреслили, що відходи руйнування знаходяться на перетині правового регулювання, екологічних ризиків і спроможності управління.

У цьому контексті кругова відбудова стає підходом, що поєднує ці аспекти, пов’язуючи управління будівельними відходами із заходами щодо боротьби зі зміною клімату, відновленням промисловості та довгостроковим раціональним використанням ресурсів. Під час заходу також представили підхід проєкту D2R, зокрема його цілі, поточні активності та перші висновки з пілотного впровадження.

Як зазначив Маттео Соліво (Microfinanza), для переходу від окремих рішень до системних змін необхідні масштабовані підходи:
«Нам потрібно розробляти моделі, які можна масштабувати, залучаючи державних і приватних партнерів для розвитку інновацій».

Окремий фокус дискусії був на українському досвіді, який представила Софія Шутяк (Lviv City Institute). Вона окреслила виклик через саму природу матеріалу: «Ми працюємо не з будівельними відходами у розумінні директив ЄС. Ми маємо справу з відходами руйнувань – хаотичними, змішаними, часто небезпечними та емоційно складними». Це визначає масштаб і складність задачі. На відміну від планового демонтажу, такі відходи виникають раптово, поєднують різні типи матеріалів і часто містять небезпечні домішки. Це потребує інших підходів до класифікації, обліку та переробки.

У практичній площині проявляється низка системних прогалин. Зокрема, обмежені часові можливості для класифікації та відстеження матеріалів на місцях, відсутність простих інструментів для муніципалітетів, а також пошук постійного балансу між швидкістю розчищення територій і дотриманням екологічних та правових вимог.

Питання відповідальності також залишається відкритим, адже чинні регуляторні підходи не повністю враховують умови воєнного часу. Додатково ситуацію ускладнює недостатня інфраструктура для сортування, переробки та повторного використання матеріалів.

Водночас обговорення показало, що кругові підходи вже тестуються на практиці: від повторного використання матеріалів у відбудові до формування нових ланцюгів доданої вартості навколо переробки відходів.

На системному рівні учасники виділили три ключові напрями: посилення нормативної бази, розвиток локальної спроможності та розширення міжнародної співпраці.

До дискусії також долучилися Ренато Вальтер Тоньї (CCIPU), Владислав Малашевський (IRS), Доменіко Віто (IRS) та Маттео Соліво (Microfinanza).

Представлений підхід виходить за межі оцінки прямих витрат і враховує ширший вплив: скорочення викидів, зменшення захоронення на полігонах і розвиток місцевої економіки. Це підсилює розуміння того, що за належного системного підходу відходи можуть ставати ресурсом.

У підсумку учасники погодилися: управління відходами руйнувань — це не лише про розчищення територій, а про формування майбутньої моделі відбудови.

Принципи кругової економіки відкривають можливість перейти від фрагментарних рішень до системних підходів, поєднуючи локальний досвід України з міжнародною експертизою та довгостроковими цілями сталого розвитку.